Місце, де фараони готувалися до вічності
Кожен коридор, камера та розписана стіна відкривають розділ давньоєгипетських вірувань, влади й пам’яті.
Зміст
Від Фів до царського некрополя
Задовго до того, як сучасні відвідувачі почали перетинати Ніл у кондиціонованих мікроавтобусах і туристичних автобусах, цей ландшафт був частиною стародавніх Фів — церемоніального й політичного серця Єгипту епохи Нового царства. На Східному березі колосальні храми, такі як Карнак і Луксорський храм, утілювали ідею божественної царської влади через процесії, пілони та височенні колонади. На протилежному, Західному березі, де сонце щовечора ніби помирало, єгиптяни бачили священну географію, пов’язану зі смертю, відродженням і перетворенням. Цей символічний контраст між сходом і заходом формував уявлення правителів про вічність: життя й влада на одному березі, поховання й оновлення — на іншому.
Близько XVI століття до н. е. фараони почали відходити від очевидних царських монументів пірамідального типу й переходити до прихованих скельних гробниць у віддалених долинах. Так постало місце, яке ми нині знаємо як Долина Царів, — простір, де архітектура, теологія та політична влада злилися в одну виняткову поховальну систему. Прогулянка тут сьогодні — це крок у свідомо створений ритуальний ландшафт: суворий, мовчазний і монументальний, покликаний захищати царські тіла та вести царські душі крізь космічну ніч до відродження разом із вранішнім сонцем.
Чому обрали саме цю долину
Долину Царів обрали не випадково. Її сухий клімат, приховані бічні ваді та складний рельєф давали кращий захист, ніж відкриті поховальні комплекси на рівнинах. Вершина ель-Курн, яка здіймається над долиною, мов природна піраміда, імовірно, також мала символічне значення: вона перегукувалася зі старішими царськими традиціями, підтримуючи водночас нову стратегію таємності. У такому середовищі входи до гробниць можна було непомітно вирізати в скельному масиві, а після поховальних церемоній — маскувати.
Втім, практична безпека була лише частиною історії. Долина також утілювала священний порядок. Царські гробниці замислювалися як подорожі крізь темряву до оновлення, що віддзеркалювали нічний шлях бога сонця підземним світом. Низхідні коридори, камери та розписані стелі були не просто декором; вони утворювали ритуальну карту трансформації царя у вічну божественну присутність. Навіть сьогодні маршрут кожної гробниці відчувається навмисно поставленим — від денного світла до символічного космосу під горою.
Як проєктували та будували гробниці
Будівництво царської гробниці було багаторічним процесом, у якому брали участь архітектори, каменотеси, штукатури, креслярі та майстри-розписувачі. Команди з сусіднього Дейр-ель-Медіни — поселення висококваліфікованих ремісників — вирубували коридори у вапняку, укріплювали нестійкі ділянки породи та готували стіни шарами штукатурки перед нанесенням ескізів чорнилом і фарб. Робота вимагала балансу між інженерією та символізмом: розміри камер, орієнтація й декоративні програми відображали як теологічні пріоритети, так і практичні обмеження.
Художній рівень залишається вражаючим. У багатьох камерах і нині можна простежити тонкі чорні контури під пігментом — там, де митці спершу планували кожну фігуру. Боги, охоронці, змії, зорі та ритуальні тексти розгортаються в упорядкованих реєстрах, майже як візуальний рукопис, що огортає царя захисним знанням. Те, що на перший погляд здається декоративним, у давньому розумінні було глибоко функціональним: кожне зображення, знак і формула були частиною духовної технології, покликаної забезпечити успішне відродження у потойбіччі.
Тутанхамон і світова хвиля захоплення
Жодна сучасна історія про Долину Царів не буде повною без Тутанхамона. У 1922 році відкриття гробниці молодого царя Говардом Картером приголомшило світ — не тому, що Тутанхамон був наймогутнішим правителем, а тому, що його поховання збереглося відносно недоторканим. Надзвичайні предмети, знайдені всередині, — від культової золотої маски до церемоніальних меблів і колісниць — переосмислили суспільну уяву та запустили глобальну хвилю захоплення стародавнім Єгиптом.
Сьогодні відвідування гробниці Тутанхамона дає інший тип враження: інтимний масштаб, тишу та усвідомлення, що цей всесвітньо відомий фараон помер дуже молодим. Багато мандрівників дивуються, наскільки особистою відчувається ця простірня порівняно з величною храмовою архітектурою. Це нагадує, що Долина — це не лише монументальна історія, а й оповідь про окремі людські життя, раптові завершення та прагнення людини тривати через пам’ять і ритуал.
Священні тексти на стінах гробниць
Один із найзахопливіших аспектів візиту до Долини — читати гробниці як священну літературу у візуальній формі. Сцени з таких текстів, як Амдуат, Книга Брам і Літанія Ра, описують нічний шлях бога сонця та перешкоди перед світанком. Цар, ототожнений із божественною силою, проходить цей шлях, щоб перемогти хаос і постати оновленим. Для давніх споглядачів ці образи були не просто символічним мистецтвом; це було активне захисне знання.
Деталі суттєво різняться між гробницями. Одні камери підкреслюють космічну географію з сегментованими зонами підземного світу; інші зосереджені на божественній зустрічі, ритуальному слові або небесних циклах. Ця різноманітність відображає зміну релігійних пріоритетів, мистецьких шкіл і царських ідентичностей у різних династіях. Навіть якщо ви не читаєте ієрогліфів, ритм повторюваних фігур, човнів, воріт і божеств-охоронців передає цілісний світогляд, у якому порядок постійно захищається від темряви.
Цариці, вельможі та ширший ландшафт
Хоча Долина Царів є головним пунктом відвідання, вона лежить у ширшій поховальній екосистемі. Поруч розташовані Долина Цариць, гробниці вельмож, заупокійні храми та поселення робітників, які показують, як царські поховальні програми залежали від цілих спільнот. Ці пов’язані локації додають фараонській історії соціальної глибини, демонструючи не лише царів і богів, а й адміністраторів, ремісників, жерців та родини, чия праця підтримувала некрополь.
Додавши до маршруту одну-дві додаткові локації, ви можете суттєво змінити своє розуміння стародавніх Фів. Долина дає вам царську ідеологію в найконцентрованішому вигляді, а навколишні пам’ятки показують, як цю ідеологію створювали, підтримували та зберігали в пам’яті. Разом вони формують багатшу розповідь, ніж будь-яка окрема зупинка, поєднуючи велич із щоденною людською майстерністю.
Археологія, відкриття та сучасна наука
Сучасна історія Долини — це також історія еволюції методів розкопок. Перші дослідники картографували та збирали матеріал, інколи залишаючи неповні записи за сьогоднішніми стандартами. Пізніші місії запровадили системнішу документацію, науку збереження та контекстуальну археологію. Стратиграфічні дослідження, епіграфіка та екологічний моніторинг нині допомагають науковцям інтерпретувати не лише артефакти, а й поховальні практики, етапи реставрації та довгострокові зміни пам’ятки.
Сучасна наука постійно уточнює наше знання. Високодеталізована візуалізація, матеріалознавчий аналіз і неінвазивні методи обстеження виявляють склад пігментів, сліди інструментів, мікрокліматичні навантаження та раніше непомічені деталі. Для відвідувачів це означає, що Долина — не закритий розділ минулого, а живий дослідницький ландшафт, де кожен сезон може приносити нові висновки про технології, вірування та царську ідентичність.
Сучасні виклики збереження
Збереження інтер’єрів гробниць — постійний виклик. Присутність людей підвищує вологість, температурні коливання та пилове навантаження, що з часом може впливати на крихку штукатурку й пігменти. Навіть відповідальний туризм створює кумулятивний тиск, особливо в тісніших камерах з обмеженою вентиляцією. Тому адміністрації застосовують ротаційний доступ до гробниць, контролюють місткість і періодично закривають окремі зони для стабілізації та документування.
Ці заходи можуть здаватися обмежувальними в моменті, але вони критично важливі для довготривалого виживання розписів. Відповідальне відвідування — залишатися на маршрутах, не торкатися стін і дотримуватися вказівок персоналу — прямо підтримує цілі консервації. Практично кожен уважний відвідувач допомагає зберегти ці розписані камери в стані, який залишатиметься змістовним і для майбутніх поколінь.
Відвідування з культурною чутливістю
Долина Царів є водночас глобальним туристичним напрямком і національним скарбом спадщини з глибоким культурним значенням. Шанобливий підхід виходить за межі базових правил: він означає розуміння, що ці простори були сакральними середовищами, а не декоративним тлом. Тиха спостережливість, терплячий рух вузькими проходами та уважність до інструкцій гіда роблять досвід кращим для всіх на місці.
Малі рішення мають вагу. Давайте простір іншим у тісних камерах, не використовуйте спалах там, де це заборонено, і ретельно дотримуйтеся правил фотографування. Якщо ви наймаєте місцевих гідів, водіїв чи ремісників, ви також підтримуєте живу економіку спадщини, пов’язану зі збереженням та інтерпретацією. Усвідомлені подорожі тут — це не про обмеження, а про відповідальну участь у довгому житті виняткового місця.
Планування дня туру в Луксорі
Розумне планування починається з часу. Вирушайте раніше, визначте пріоритетні гробниці та перевірте, чи ваш квитковий пакет включає преміальні входи, чи лише стандартний доступ. Якщо подорожуєте самостійно, уточніть час зворотного транспорту й візьміть воду, сонцезахист і готівку для дрібних витрат. Якщо ви з гідом, заздалегідь запитайте, скільки часу передбачено на кожну локацію, щоб очікування збігалися з ритмом дня.
Керування енергією не менш важливе, ніж логістика. Усередині гробниць може бути тепло й задушливо, а багаторазові спуски бувають фізично виснажливими. Плануйте короткі паузи та поєднуйте інтенсивні відвідування з однією спокійнішою зупинкою — наприклад, затіненим храмовим терасом або неквапливим обідом біля Нілу. Правильний темп перетворює складний день на по-справжньому насичений і вдячний досвід.
Фотографування, етикет і практичні деталі
Правила фотографування можуть відрізнятися між гробницями й змінюватися з часом, тому завжди перевіряйте актуальні умови. Навіть там, де дозволена зйомка без спалаху, слабке освітлення та обмежений простір руху означають, що варто пріоритезувати стабільні кадри й не перекривати коридори. Часто найцінніші миті краще переживаються наживо, а не через об’єктив, особливо в менших камерах, де атмосферу та деталі найкраще відчувати безпосередньо.
Практичний етикет допомагає всім: рухайтеся спокійно, не торкайтеся розписаних поверхонь і говоріть тихіше в закритих просторах. Якщо подорожуєте з дітьми, підготуйте їх заздалегідь до більш стриманої поведінки в інтер’єрах гробниць. Ці прості звички зберігають і мистецьку спадщину, і якість досвіду відвідувачів, а ваш власний час у Долині роблять помітно більш зосередженим і приємним.
Локації поруч, які варто поєднати
Багато відвідувачів поєднують Долину Царів із храмом Хатшепсут, Колосами Мемнона, а іноді з Мединет-Абу або Дейр-ель-Медіною. Така комбінація створює збалансовану історичну дугу: царську поховальну ідеологію, монументальну храмову архітектуру та робочий світ ремісників, які будували й оздоблювали гробниці. Якщо є час, один ретельно обраний додатковий об’єкт часто дає більше розуміння, ніж поспішне відвідування багатьох.
Для ширшої розповіді про Луксор поєднайте ранок на Західному березі з післяобіддям на Східному в Карнаку або Луксорському храмі. Разом ці ландшафти показують, як ритуал, царська влада й космічна символіка пов’язували обидва береги Нілу. Результат — повніше розуміння стародавніх Фів як інтегрованого священного міста, а не набору окремих атракцій.
Чому Долина досі відчувається живою
На перший погляд Долина Царів може здатися мовчазною, але вона оживає історіями, щойно ви вчитеся її «читати». Кожен вирізьблений коридор відображає політичний момент, кожен розписаний реєстр кодує теологічний зміст, а кожне сучасне рішення щодо збереження формує те, що вціліє з минулого. Ви не просто проходите старими гробницями; ви рухаєтеся крізь складний діалог між давнім задумом і сучасним опікунством.
Наприкінці дня більшість мандрівників забирають із собою більше, ніж факти. Вони пам’ятають пустельне світло при вході до долини, тишу розписаних камер, емоційну силу імен, відомих тисячоліттями, і несподівану інтимність просторів, створених для вічності. Саме це поєднання величі та людської близькості пояснює, чому тур до Долини Царів із Луксора залишається одним із найпотужніших спадщинних досвідів у світі.
Зміст
Від Фів до царського некрополя
Задовго до того, як сучасні відвідувачі почали перетинати Ніл у кондиціонованих мікроавтобусах і туристичних автобусах, цей ландшафт був частиною стародавніх Фів — церемоніального й політичного серця Єгипту епохи Нового царства. На Східному березі колосальні храми, такі як Карнак і Луксорський храм, утілювали ідею божественної царської влади через процесії, пілони та височенні колонади. На протилежному, Західному березі, де сонце щовечора ніби помирало, єгиптяни бачили священну географію, пов’язану зі смертю, відродженням і перетворенням. Цей символічний контраст між сходом і заходом формував уявлення правителів про вічність: життя й влада на одному березі, поховання й оновлення — на іншому.
Близько XVI століття до н. е. фараони почали відходити від очевидних царських монументів пірамідального типу й переходити до прихованих скельних гробниць у віддалених долинах. Так постало місце, яке ми нині знаємо як Долина Царів, — простір, де архітектура, теологія та політична влада злилися в одну виняткову поховальну систему. Прогулянка тут сьогодні — це крок у свідомо створений ритуальний ландшафт: суворий, мовчазний і монументальний, покликаний захищати царські тіла та вести царські душі крізь космічну ніч до відродження разом із вранішнім сонцем.
Чому обрали саме цю долину
Долину Царів обрали не випадково. Її сухий клімат, приховані бічні ваді та складний рельєф давали кращий захист, ніж відкриті поховальні комплекси на рівнинах. Вершина ель-Курн, яка здіймається над долиною, мов природна піраміда, імовірно, також мала символічне значення: вона перегукувалася зі старішими царськими традиціями, підтримуючи водночас нову стратегію таємності. У такому середовищі входи до гробниць можна було непомітно вирізати в скельному масиві, а після поховальних церемоній — маскувати.
Втім, практична безпека була лише частиною історії. Долина також утілювала священний порядок. Царські гробниці замислювалися як подорожі крізь темряву до оновлення, що віддзеркалювали нічний шлях бога сонця підземним світом. Низхідні коридори, камери та розписані стелі були не просто декором; вони утворювали ритуальну карту трансформації царя у вічну божественну присутність. Навіть сьогодні маршрут кожної гробниці відчувається навмисно поставленим — від денного світла до символічного космосу під горою.
Як проєктували та будували гробниці
Будівництво царської гробниці було багаторічним процесом, у якому брали участь архітектори, каменотеси, штукатури, креслярі та майстри-розписувачі. Команди з сусіднього Дейр-ель-Медіни — поселення висококваліфікованих ремісників — вирубували коридори у вапняку, укріплювали нестійкі ділянки породи та готували стіни шарами штукатурки перед нанесенням ескізів чорнилом і фарб. Робота вимагала балансу між інженерією та символізмом: розміри камер, орієнтація й декоративні програми відображали як теологічні пріоритети, так і практичні обмеження.
Художній рівень залишається вражаючим. У багатьох камерах і нині можна простежити тонкі чорні контури під пігментом — там, де митці спершу планували кожну фігуру. Боги, охоронці, змії, зорі та ритуальні тексти розгортаються в упорядкованих реєстрах, майже як візуальний рукопис, що огортає царя захисним знанням. Те, що на перший погляд здається декоративним, у давньому розумінні було глибоко функціональним: кожне зображення, знак і формула були частиною духовної технології, покликаної забезпечити успішне відродження у потойбіччі.
Тутанхамон і світова хвиля захоплення
Жодна сучасна історія про Долину Царів не буде повною без Тутанхамона. У 1922 році відкриття гробниці молодого царя Говардом Картером приголомшило світ — не тому, що Тутанхамон був наймогутнішим правителем, а тому, що його поховання збереглося відносно недоторканим. Надзвичайні предмети, знайдені всередині, — від культової золотої маски до церемоніальних меблів і колісниць — переосмислили суспільну уяву та запустили глобальну хвилю захоплення стародавнім Єгиптом.
Сьогодні відвідування гробниці Тутанхамона дає інший тип враження: інтимний масштаб, тишу та усвідомлення, що цей всесвітньо відомий фараон помер дуже молодим. Багато мандрівників дивуються, наскільки особистою відчувається ця простірня порівняно з величною храмовою архітектурою. Це нагадує, що Долина — це не лише монументальна історія, а й оповідь про окремі людські життя, раптові завершення та прагнення людини тривати через пам’ять і ритуал.
Священні тексти на стінах гробниць
Один із найзахопливіших аспектів візиту до Долини — читати гробниці як священну літературу у візуальній формі. Сцени з таких текстів, як Амдуат, Книга Брам і Літанія Ра, описують нічний шлях бога сонця та перешкоди перед світанком. Цар, ототожнений із божественною силою, проходить цей шлях, щоб перемогти хаос і постати оновленим. Для давніх споглядачів ці образи були не просто символічним мистецтвом; це було активне захисне знання.
Деталі суттєво різняться між гробницями. Одні камери підкреслюють космічну географію з сегментованими зонами підземного світу; інші зосереджені на божественній зустрічі, ритуальному слові або небесних циклах. Ця різноманітність відображає зміну релігійних пріоритетів, мистецьких шкіл і царських ідентичностей у різних династіях. Навіть якщо ви не читаєте ієрогліфів, ритм повторюваних фігур, човнів, воріт і божеств-охоронців передає цілісний світогляд, у якому порядок постійно захищається від темряви.
Цариці, вельможі та ширший ландшафт
Хоча Долина Царів є головним пунктом відвідання, вона лежить у ширшій поховальній екосистемі. Поруч розташовані Долина Цариць, гробниці вельмож, заупокійні храми та поселення робітників, які показують, як царські поховальні програми залежали від цілих спільнот. Ці пов’язані локації додають фараонській історії соціальної глибини, демонструючи не лише царів і богів, а й адміністраторів, ремісників, жерців та родини, чия праця підтримувала некрополь.
Додавши до маршруту одну-дві додаткові локації, ви можете суттєво змінити своє розуміння стародавніх Фів. Долина дає вам царську ідеологію в найконцентрованішому вигляді, а навколишні пам’ятки показують, як цю ідеологію створювали, підтримували та зберігали в пам’яті. Разом вони формують багатшу розповідь, ніж будь-яка окрема зупинка, поєднуючи велич із щоденною людською майстерністю.
Археологія, відкриття та сучасна наука
Сучасна історія Долини — це також історія еволюції методів розкопок. Перші дослідники картографували та збирали матеріал, інколи залишаючи неповні записи за сьогоднішніми стандартами. Пізніші місії запровадили системнішу документацію, науку збереження та контекстуальну археологію. Стратиграфічні дослідження, епіграфіка та екологічний моніторинг нині допомагають науковцям інтерпретувати не лише артефакти, а й поховальні практики, етапи реставрації та довгострокові зміни пам’ятки.
Сучасна наука постійно уточнює наше знання. Високодеталізована візуалізація, матеріалознавчий аналіз і неінвазивні методи обстеження виявляють склад пігментів, сліди інструментів, мікрокліматичні навантаження та раніше непомічені деталі. Для відвідувачів це означає, що Долина — не закритий розділ минулого, а живий дослідницький ландшафт, де кожен сезон може приносити нові висновки про технології, вірування та царську ідентичність.
Сучасні виклики збереження
Збереження інтер’єрів гробниць — постійний виклик. Присутність людей підвищує вологість, температурні коливання та пилове навантаження, що з часом може впливати на крихку штукатурку й пігменти. Навіть відповідальний туризм створює кумулятивний тиск, особливо в тісніших камерах з обмеженою вентиляцією. Тому адміністрації застосовують ротаційний доступ до гробниць, контролюють місткість і періодично закривають окремі зони для стабілізації та документування.
Ці заходи можуть здаватися обмежувальними в моменті, але вони критично важливі для довготривалого виживання розписів. Відповідальне відвідування — залишатися на маршрутах, не торкатися стін і дотримуватися вказівок персоналу — прямо підтримує цілі консервації. Практично кожен уважний відвідувач допомагає зберегти ці розписані камери в стані, який залишатиметься змістовним і для майбутніх поколінь.
Відвідування з культурною чутливістю
Долина Царів є водночас глобальним туристичним напрямком і національним скарбом спадщини з глибоким культурним значенням. Шанобливий підхід виходить за межі базових правил: він означає розуміння, що ці простори були сакральними середовищами, а не декоративним тлом. Тиха спостережливість, терплячий рух вузькими проходами та уважність до інструкцій гіда роблять досвід кращим для всіх на місці.
Малі рішення мають вагу. Давайте простір іншим у тісних камерах, не використовуйте спалах там, де це заборонено, і ретельно дотримуйтеся правил фотографування. Якщо ви наймаєте місцевих гідів, водіїв чи ремісників, ви також підтримуєте живу економіку спадщини, пов’язану зі збереженням та інтерпретацією. Усвідомлені подорожі тут — це не про обмеження, а про відповідальну участь у довгому житті виняткового місця.
Планування дня туру в Луксорі
Розумне планування починається з часу. Вирушайте раніше, визначте пріоритетні гробниці та перевірте, чи ваш квитковий пакет включає преміальні входи, чи лише стандартний доступ. Якщо подорожуєте самостійно, уточніть час зворотного транспорту й візьміть воду, сонцезахист і готівку для дрібних витрат. Якщо ви з гідом, заздалегідь запитайте, скільки часу передбачено на кожну локацію, щоб очікування збігалися з ритмом дня.
Керування енергією не менш важливе, ніж логістика. Усередині гробниць може бути тепло й задушливо, а багаторазові спуски бувають фізично виснажливими. Плануйте короткі паузи та поєднуйте інтенсивні відвідування з однією спокійнішою зупинкою — наприклад, затіненим храмовим терасом або неквапливим обідом біля Нілу. Правильний темп перетворює складний день на по-справжньому насичений і вдячний досвід.
Фотографування, етикет і практичні деталі
Правила фотографування можуть відрізнятися між гробницями й змінюватися з часом, тому завжди перевіряйте актуальні умови. Навіть там, де дозволена зйомка без спалаху, слабке освітлення та обмежений простір руху означають, що варто пріоритезувати стабільні кадри й не перекривати коридори. Часто найцінніші миті краще переживаються наживо, а не через об’єктив, особливо в менших камерах, де атмосферу та деталі найкраще відчувати безпосередньо.
Практичний етикет допомагає всім: рухайтеся спокійно, не торкайтеся розписаних поверхонь і говоріть тихіше в закритих просторах. Якщо подорожуєте з дітьми, підготуйте їх заздалегідь до більш стриманої поведінки в інтер’єрах гробниць. Ці прості звички зберігають і мистецьку спадщину, і якість досвіду відвідувачів, а ваш власний час у Долині роблять помітно більш зосередженим і приємним.
Локації поруч, які варто поєднати
Багато відвідувачів поєднують Долину Царів із храмом Хатшепсут, Колосами Мемнона, а іноді з Мединет-Абу або Дейр-ель-Медіною. Така комбінація створює збалансовану історичну дугу: царську поховальну ідеологію, монументальну храмову архітектуру та робочий світ ремісників, які будували й оздоблювали гробниці. Якщо є час, один ретельно обраний додатковий об’єкт часто дає більше розуміння, ніж поспішне відвідування багатьох.
Для ширшої розповіді про Луксор поєднайте ранок на Західному березі з післяобіддям на Східному в Карнаку або Луксорському храмі. Разом ці ландшафти показують, як ритуал, царська влада й космічна символіка пов’язували обидва береги Нілу. Результат — повніше розуміння стародавніх Фів як інтегрованого священного міста, а не набору окремих атракцій.
Чому Долина досі відчувається живою
На перший погляд Долина Царів може здатися мовчазною, але вона оживає історіями, щойно ви вчитеся її «читати». Кожен вирізьблений коридор відображає політичний момент, кожен розписаний реєстр кодує теологічний зміст, а кожне сучасне рішення щодо збереження формує те, що вціліє з минулого. Ви не просто проходите старими гробницями; ви рухаєтеся крізь складний діалог між давнім задумом і сучасним опікунством.
Наприкінці дня більшість мандрівників забирають із собою більше, ніж факти. Вони пам’ятають пустельне світло при вході до долини, тишу розписаних камер, емоційну силу імен, відомих тисячоліттями, і несподівану інтимність просторів, створених для вічності. Саме це поєднання величі та людської близькості пояснює, чому тур до Долини Царів із Луксора залишається одним із найпотужніших спадщинних досвідів у світі.